Наші публікації

Як перемогти диктатуру

Михайло Труфан : "Зрозуміти силу ворога – значить знайти спосіб його знищити. Для цього потрібно уважно вивчити процеси, що відбулися за 2 останні роки. І ось що можна сказати впевнено - влада блокувала всі ресурси, що можна було використати для її заміни...Ну майже всі..."

   

Яка повинна бути партія.

 

Сьогодні у партію влади йде багато людей, але як тільки ситуація зміниться – вони підуть в інші партії, переконаний лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко. Він заявив, що після Тігіпка на черзі до партії влади стоять Литвин, Балога та інші."Багато хто готовий "підставити владі плече", а насправді – отримати доступ до посад, ресурсів чи матеріальних потоків. Потім ці потоки закінчаться. І коли над владою нависає загроза прольоту на виборах, частина з цих людей іде в інші партії. 

   

Про експерименти Табачника...

Точка зору

Батьки школярів можуть позиватись із міністром Табачником

Школярі 5-8 класів цими днями здають державні контрольні роботи. У завданнях учні та вчителі знаходять помилки, а деякі тести не відповідають навчальній програмі. Підсумкову атестацію міністр Дмитро Табачник своїм наказом запровадив у березні, але цей документ не пройшов перевірку міністерства юстиції.

   

Події що відволікають від соціально-економічних проблем

Точка зору

Галицьке фіаско Януковича

Олександр МИХЕЛЬСОН (Український Тиждень, № 19, 16 травня 2011)

Конфлікт між проросійськими та українськими радикалами, який спалахнув 9 травня у Львові, був цілком передбачуваним, але від того не менш гучним

   

зараз більше віримо в Європу, аніж вона сама в себе або Реальна демократія починається «знизу»

Точка зору

Оксана Пахльовська: Чи здатна Україна стягнути в систему «острови демократії»?

"За 20 років незалежності ми змогли витворити лише більші чи менші острови демократії. До того ж, ці острови перебувають у різних суспільних площинах.

   

Політикам доведеться виходити на передвиборчі домовленості з підготовленими галузевими організаціями?

Точка зору

Про станове суспільство, Чарльза І та синдром королівської шиї

Олександр Данилюк, адвокат, координатор громадянського руху "Спільна Справа"

Спостерігаючи як нищаться рештки сподівань на демократичний розвиток України, сьогодні абсолютна більшість українців погоджуються, що ТАК далі жити не можна. Проте виникає природне запитання – ЯК тоді можна жити? І, що саме головне, як тоді жити ТРЕБА?

   

"Суспільство може спалахнути у будь-яку секунду, і ніхто не зможе сказати, коли і де», – Анатолій Гриценко.

Точка зору

За кількістю мільярдерів найбідніша у Європі Україна обігнала навіть Польщу

В Україні співвідношення статків найбагатших і найбідніших становить 40:1. Це означає, що суспільство може спалахнути у будь-яку секунду, і ніхто не зможе сказати, коли і де...

   

революція середнього класу буде!

Михайло Труфан:

Демократія «по – данєцьки» таки призведе до революції. Маю надію – мирної.»

З розгону владою вночі, без попередження, наметового містечка на Майдані Незалежності у Києві, де відбувалася мирна протестна акції підприємців, в Україні починається новий етап політичного протистояння. Мовою політології – перша фаза активності мас та ілюзорних надій завершилась. На цій стадії розвитку революційної ситуації розвінчуються міфи про всенародність вищого керівництва держави, правильність «партійного курсу» та ефективність державного управління владної команди. Частина населення, яка не брала участь у першій хвилі протестів починає розуміти, що скоро дійде черга і до неї, тому починає прихильно ставитись і співчувати новим опозиціонерам. Частина населення, яка на виборах підтримувала таку владу, починає в ній розчаровуватись. Але найголовніше те, що соціальні чи економічні вимоги протестувальників перестають бути актуальними. Починається пошук політичних вимог. Все це виливається у падіння рейтингів можновладців і правлячої партії (блоку партій), а також суттєво звужує соціальну і електоральну підтримку чинної влади. Як правило, у цей час нові активісти-опозиціонери починають у суспільній свідомості формуватися як нові лідери. Я назваю це консолідацією середнього класу.

   

думка щодо диктатури

На порозі двох диктатур.

 

Історія нічого не вчить…дурнів. Хоча їх завжди менше в будь-якому суспільстві але, на жаль, вони є найактивнішими і тому нерідко саме вони визначають кому володарювати на наступний термін повноважень. Особливо в країнах постколоніальних чи постсовєцьких. Через свою несвідому безвідповідальність за майбутнє вони обирають все гірших і гірших. Допоки хтось з обраних ними не стане царем, імператором, диктатором. І знову історія повторюється. Хаос-диктатор-революція-хаос…Там де обирають розумом інший розклад: влада встановлює стандарти для життя і стабільні правила поведінки, опозиція контролює владу, порушення правил чи зниження стандартів є підставою для відставки та перевиборів.

   

Питання вибору – це сьогодні питання життя і смерті

Точка зору

 

Статус народів вимірюється їхньою волею до буття

Оксана Пахльовська

(Із виступу на відкритій дискусії «Українська гуманітаристика. Діалог культур між Сходом і Заходом», започаткованій Інститутом філології Київського національного університету імені Шевченка)

 

Твердження Кіплінґа, що Захід і Схід – це протилежні, антиномічні реальності, що не здатні поєднатися між собою, сьогодні стоїть як ніколи гостро і актуально.

   

Сторінка 1 з 4