Економічна безпека в центрі уваги прикарпатських європейців

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail

ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТНОГО СУПРОВОДУ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ РЕГІОНУ

 

 

 

 

В статті розглянуто основні проблеми управління економічною безпекою регіону. Представлено теоретико-методологічні засади функціонування Ради економічної безпеки регіону як експертно-дорадчого органу. Визначено основні підходи до прийняття управлінських рішень щодо усунення дестабілізуючих факторів. Запропоновано концепційні засади забезпечення економічної безпеки регіону, а також напрямки формування стратегії безпеки розвитку регіональної економічної системи.

In the article were discowered management problems in economical safety of region. There were declared theoretic – methodological functionallity. Backrounds for Economical Safety Board of the region as expert advising institute. Were pointed the main ways to make management decisions to remove destabilising factors. Were proposed concept background of guaranting economical region’s safety and ways of safety development of regional economical system.

Ключові слова: Рада економічної безпеки регіону, регіональна економічна безпека, стратегія економічної безпеки.

 

Перехід України до ринкової економіки супроводжується загостренням проблеми економічної безпеки держави. Це зумовлено, насамперед, тим, що економічна сфера –це основа життєдіяльності всіх інших сфер. Тому особливої ваги набуває розробка у державі  стратегії економічної безпеки, яка б визначила основні напрями забезпечення безпеки та сталого економічного розвитку України на довготривалу перспективу.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливим науковими чи практичними завданнями. Аналіз літературних джерел [1,2,3,4,5] з проблем економічної безпеки показує, що даній проблемі приділяється достатньо багато уваги науковцями як в області економіки, так і соціології, екології, права, інших наук. Проте в нашій державі, порівняно з іншими державами світу, питання безпечного розвитку національного господарства недостатньо врегульовані як на законодавчому, так і на організаційному рівні. Для прикладу якщо в США розроблена і діє Концепція економічної безпеки держави, створена Національна економічна рада, в Росії прийнятий закон „Про безпеку” (1992р.), діє Концепція економічної безпеки Росії, то в Україні тільки прийнята Концепція національної безпеки і створено при Раді національної безпеки і оборони (РНБО) Управління економічною безпекою. Такі правові та організаційні заходи на сучасному етапі формування глобального господарства і переходу до знанієвоорієнтованої економіки, на нашу думку, не дозволяють в повній мірі вирішувати питання економічної безпеки як держави вцілому, так і її окремих територій.

Поняття економічна безпека може бути застосоване до систем різного рівня ієрархії, таких як: держава, регіон, підприємство. Заклик „Сильні регіони –сильна держава” в повній мірі розкриває головний орієнтир державної політики спрямованої на забезпечення сталого та динамічного розвитку її регіонів, а також попередження та ліквідації чинників (загроз), що знижують рівень економічної безпеки регіону.

В наукових працях присвячених проблемі забезпечення економічної безпеки значне місце займають теоретичні та практичні  дослідження безпечного економічного розвитку держави вцілому. Дослідженню питання економічної безпеки на регіональному рівні приділено значно менше уваги. Зокрема прийнято декілька законодавчих актів, метою яких є врегулювання окремих питань безпеки регіональної економіки. Але на організаційному рівні жодним чином не сконцентровано інтелектуальний потенціал регіону для експертної оцінки управлінських рішень органів місцевої влади та керівників підприємств на предмет їх відповідності безпечному розвитку регіону. При цьому кризова ситуація в регіоні в більшій чи меншій мірі загрожує економічній безпеці держави, а тому дестабілізуючі чинники, які негативно впливають на економіку даного регіону можуть розповсюджуватись як на сусідні регіони, так і на економіку держави вцілому. Тому невчасне виявлення, усунення та локалізація таких чинників може мати складні наслідки для різних галузей національної економіки. Як зазначено в [6] ліквідацію кризових ситуацій частіше всього неможливо здійснити тільки зусиллями регіону, без залучення додаткових сил і засобів із централізованих джерел. Проте, на нашу думку, на регіональному рівні можна оперативно виявити існуючі загрози, визначити причини та можливі наслідки їх дії, провести моніторинг зміни показників в розрізі регіону, надати рекомендації щодо можливих шляхів усунення загроз або ліквідації їх наслідків. Враховуючи існуючий в науковій літературі поділ загроз на зовнішні та внутрішні, необхідно відзначити, що більшість експертів (80%) з питань економічної безпеки, які взяли участь в опитуванні проведеного Державним фондом фундаментальних досліджень вважають, що за ступенем деструктивності найбільш небезпечними є внутрішні загрози [7]. Такі оцінки, на нашу думку, є одним з вагомих аргументів на користь формування надійної системи протидії загрозам на регіональному рівні.

В роботі [6] авторами пропонується в якості економічної безпеки регіону розглядати сукупність властивостей економічної системи регіону, які забезпечують його стабільність, стійкість та поступальний розвиток.  На нашу думку, якщо економічна безпека держави –це захист її національних інтересів, то економічну безпеку регіону слід розглядати в контексті виокремлення територіальних (регіональних) інтересів. Мазур А. в своїй роботі [8] виділяє основні економічні інтереси регіону, а саме:

1)   відповідність рівня життя населення, його окремих прошарків та груп державним і світовим стандартам;

2)   наявність регіональних економічних засобів регулювання економіки;

3)   наявність можливостей для ефективного використання природно-ресурсного та людського потенціалу, забезпечення процесу інтелектуалізації праці у різних сферах господарювання;

4)   функціонування економіки регіону з врахуванням історичних, культурних, природно-кліматичних, ресурсних та інших особливостей розвитку тієї чи іншої території;

5)   функціонування інфраструктурно забезпечених внутрішніх та міжрегіональних зв’язків;

6)   використання в повній мірі  інтелектуального капіталу, який зосереджений в закладах освіти, медицини, культури, а також на галузевому рівні, в підприємницьких структурах та органах місцевого самоврядування.

В свою чергу деякі науковці вважають, що дотримання регіональних інтересів означає попередження і усунення відповідних їм загроз [6]. На думку багатьох вчених загрози економічній безпеці регіонів концентруються в економічній, соціальній, інформаційній, правовій, науково-технічній, військовій сферах, а також у сфері екології. Відповідно до класифікації загроз за ступінню керованості останні доцільно поділити на керовані і некеровані. З точки зору функціонування регіональної економічної системи інтерес становлять керовані загрози, як такі що піддаються впливам управлінських рішень.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). На нашу думку, існуючу в літературі класифікацію загроз економічній безпеці слід доповнити наступними загрозами:

  • відсутність пріоритетів або їх ігнорування в соціально-економічному розвитку регіонів;
  • неефективне або негативне використання наявних інтелектуальних ресурсів на всіх рівнях територіально-господарської системи.

Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України обов’язки щодо попередження та ліквідації загроз в економічній сфері покладено на Раду національної безпеки і оборони (РНБО). Враховуючи те, що до компетенцій РНБО входить прийняття рішень з багатьох питань національної безпеки держави, а також політичний статус цієї інституції, доцільним є створення у кожному регіоні Ради економічної безпеки регіону (РЕБР) як експертно-дорадчого органу при місцевій адміністрації. Діяльність РЕБР повинна регламентуватись відповідним положенням про РЕБР. Головною метою створення РЕБР є теоретичний та науково-практичний супровід роботи органів виконавчої влади та керівного корпусу підприємств та організацій регіонального та загальнодержавного масштабу щодо прийняття ними якісних та ефективних рішень у розв’язанні проблем економічної безпеки регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На основі приведених Черновою Н.Л. в роботі [9] теоретичних рекомендацій щодо управління економічною безпекою регіону пропонується сформулювати основні методологічні засади діяльності РЕБР.

1. При вирішенні забезпечення економічної безпеки регіону перш за все необхідно чітко визначити ключові напрямки, поділивши останні на загальнодержавні та регіональні. Регіональні напрямки враховують особливості функціонування регіонального господарства як частково самостійного організаційного утворення. При розробці понятійного апарату необхідно забезпечити як максимізацію вкладу регіону в розвиток національної економіки так і його прогресивний розвиток в умовах дестабілізуючої дії різного виду загроз.

2. При розробці системи  економічної безпеки необхідно розглянути, виявити і класифікувати можливі загрози економічній безпеці як регіону так і його відокремлених господарюючих суб’єктів. В Концепції національної безпеки України виписані основні загрози в економічній сфері держави. Серед них для прикладу неефективність системи державного регулювання економічних відносин, невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів та інші. Першочерговим завданням РЕБР є визначення умов і факторів, які мають чи можуть виявляти дестабілізуючий вплив на економіку регіону, формування класів загроз економічній безпеці, ідентифікація джерел виникнення загроз, визначення найбільш вразливих галузей регіональної економіки та надання рекомендацій щодо ефективного використання ресурсів, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій, місцевої адміністрації. На думку авторів [10], „сума економічних безпек підприємства не завжди відображає результат загального рівня економічної безпеки регіону”. Однак, зважаючи на те, що регіональні або трансрегіональні виробничі організації експлуатують місцеві ресурси (природні, людські) та нерідко є бюджетоутворюючими для окремих регіонів, необхідно звертати особливу увагу на стан їх економічної безпеки. Здійснення оцінки рівня економічної безпеки підприємств експертами РЕБР дозволить сформувати рекомендації як керівникам так і органам виконавчої влади на місцях щодо впровадження заходів, спрямованих на подолання кризових явищ.

3. Для прийняття ефективних управлінських рішень, які стосуються забезпечення економічної безпеки регіону необхідно володіти не тільки інформацією про види загроз та джерела їх виникнення, але й кількісною оцінкою рівня загроз. Одним з головних завдань РЕБР має стати розробка індикаторів економічної безпеки. Система індикаторів економічної безпеки окремого регіону може бути сформована як на основі показників, які використовуються на загальнодержавному рівні, так і з врахуванням пропозицій експертів –членів РЕБР.

Оцінка рівня економічної безпеки регіону, а також управління нею передбачає проведення моніторингу вищезгаданої системи показників і порівняння їх з пороговими значеннями. Порогове значення індикатора –це оптимальне або гранично допустиме значення, недотримання якого приводить до порушення стану безпечного функціонування регіону. При визначенні порогових значень на рівні регіону доцільно застосувати наступні підходи: аналоговий (полягає у виборі експертами РЕБР відповідних показників в інших країнах чи регіонах), експертних оцінок , що здійснюється фахівцями як РЕБР так і незалежних організацій. Враховуючи циклічність розвитку регіону та причинно-наслідковий характер різного виду та ступеня загроз, доцільно вести мову про тримірну оцінку економічної безпеки регіону та регіональних суб’єктів господарювання. А саме: поточна, тактична та стратегічна безпека [11].

Взявши за основу приведений в Концепції економічної безпеки України, яка досі не є офіційним документом, перелік інтегральних показників економічної безпеки держави [12], сформуємо підходи до визначення показників безпеки регіональної економічної системи, які, на нашу думку, повинні враховувати наступне:

1)    фінансовий стан суб’єктів господарювання, технологічний рівень виробництва, ступінь оновлення основних виробничих фондів стратегічно важливих галузей регіону (поточна безпека);

2)   виробничу інфраструктуру території (тактична безпека);

3)   структуру і ефективність використання людського капіталу регіону, його інтлектуальної складової (тактична безпека);

4)   охорону навколишнього середовища, тобто екобезпеку (стратегічна безпека);

5)   інвестиційно-іноваційний розвиток регіону (стратегічна безпека).

Відповідно до вищесформованого переліку складових економічної безпеки регіону, а також з врахуванням методичних підходів представлених в [11], визначення рівня регіональної економічної безпеки доцільно здійснювати на основі розрахунку інтегрального показника, який би враховував фактичні і рекомендовані значення результатів діяльності регіональних суб’єктів господарювання, органів місцевої влади та експертні оцінки членів РЕБР. Таким чином, рівень економічної безпеки регіону, на нашу думку, визначається за формулою:

 

,                                                  (1)

 

де  -рівень економічної безпеки регіону;

- коефіцієнт значущості одного з показників поточної, тактичної та стратегічної безпеки, визначений експертами РЕБР;

-фактичне значення одного з показників поточної, тактичної та стратегічної безпеки, визначене шляхом діагностики;

-рекомендоване або порогове значення одного з показників поточної, тактичної та стратегічної безпеки;

- кількість показників, які характеризують поточну, тактичну та стратегічну безпеку регіону;

-кількість рівнів економічної безпеки регіону (поточна, тактична і стратегічна)

Рекомендації щодо методики розрахунку індикаторів різних сфер функціонування економіки держави та суб’єктів господарювання представлені в [13, 14] можна використати як методологічну основу для розробки системи показників ЕБР з врахуванням умов та пріорітетів функціонування регіональної економіки.

4. Діяльність РЕБР передбачає здійснення процесу управління економічною безпекою регіону, що включає в себе використання рекомендацій експертів під час  прийняття управлінських рішень органами місцевої влади направлених на попередження і усунення дестабілізуючої дії загроз безпеці.

Процес управління економічною безпекою складається з двох основних етапів: вироблення і прийняття управлінського рішення та організація виконання прийнятого рішення. В свою чергу на першому етапі члени РЕБР повинні здійснити такі кроки:

1) сформулювати задачу прийняття рішення щодо управління економічною безпекою;

2) сформувати декілька варіантів рішень щодо управління економічною безпекою;

3) вибрати найбільш оптимальне рішення щодо управління економічною безпекою.

Етап організації виконання прийнятого рішення включає:

1)    підготовку виконавців та інструкції щодо виконання ними прийнятих рішень;

2)    коригування діяльності виконавців;

3)    експертизу результатів виконання поставлених задач, співставлення фактичних показників з їх пороговими значеннями.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Реалізація кожного з перерахованих етапів процесу управління економічною безпекою регіону повинно супроводжуватись набором математичних та логічних моделей, які мають бути розроблені науковцями-членами РЕБР на основі вже існуючих підходів, а також з врахуванням загроз, які найчастіше виникають в економіці даного регіону. На нашу думку, моделювання стану економічної безпеки регіону з врахуванням особливостей його розвитку та моделювання процесів управління ЕБР у вітчизняній та зарубіжній літературі висвітлено на недостатньому рівні, а тому може стати предметом майбутніх наукових досліджень. Результати математичних та логічних моделей мають стати основою в прийнятті управлінських рішень, які будуть направленні не на ліквідацію чи локалізацію загроз, а на їх попередження.

Запропоновані концепційні засади забезпечення економічної безпеки регіону служать основою, на якій повинні бути розроблені теоретичні та практичні рекомендації щодо питань пов’язаних з безпечним розвитком регіональних економічних системи. Важливу роль у вирішенні вищепоставлених завдань повинна відіграти РЕБР, першочерговим результатом роботи якої має стати розробка стратегії економічної безпеки регіону.

В загальному вигляді стратегія економічної безпеки регіону повинна містити такі елементи:

1) регіональні економічні інтереси;

2) визначення загроз економічній безпеці регіону;

3) оцінка загроз за різноманітними критеріями і показниками;

4) визначення порогових значень за існуючими методиками і співставлення їх з фактичними показниками;

5) вироблення ефективних механізмів протидії загрозам або зменшення негативного впливу їх наслідків;

6) вибір оптимальних управлінських рішень спрямованих  на вирішення як поточних проблем, пов’язаних з безпекою розвитку регіону, так і стратегічних, які забезпечують сталий розвиток регіональної економічної системи на довготривалу перспективу.

Література

  1. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. –К.: Видавництво КВІЦ, 1999.
  2. Губський Б.В. Економічна безпка України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. К.: ДП «Укрархбудінформ», 2001.
  3. Орлов А. Угрозы в социальной сфере: их диагностика и возможности упреждения // Вопросы економики. -1995. -№1.
  4. Гладій М.В., Іванух Р.А. Енергетична безпека України // Регіональна економіка. -2001. -№4.
  5. Качинський А., Глуцький Л., Сопкіла Г. Інтегральні оцінки ризику екологічної безпеки регіонів України // Регіональна економіка. -2001. -№1.
  6. Пономаренко В.С., Клебанова Т.С., Чернова Н.Л. Економическая безопасность региона: анализ, оценка, прогнозирование: Монография. –Х.:ИД «ИНЖЭК», -2004.-С. 28-30.
  7. Фундаментальні орієнтири науки (ФОН).  –К. : Видавничий Дім «Академперіодика», 2005. –с.344.
  8. Мазур А. Методологические аспекты становления и развития региональной економики //Экономика Украины. -2000.-№4.-С.44-49.
  9. Чернова Н.Л. Некоторые подходи к формированию концепции обеспечения економической безопасности региона // Вестник ХГЕУ. –Х.:ХГЕУ, 2001. -№2(18).

10. Планування економічної безпеки/ О.В.Ареф’єва, Т.Б.Кузенко. –К.: Видавництво Європейського університету, 2005. –с. 10.

11. Довбня С.Б., Гічова Н.Ю. Діагностика рівня економічної безпеки підприємства// Фінанси України. -2008. -№4. –С. 88-97.

12. Концепція економічної безпеки України.К.: Вид-во КВІЦ, 1999. –С. 463.

13. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України / Національний інститут проблем міжнародної безпеки; За ред. А.І.Сухорукова. –К., 2003.

14. О.Ф.Яременко. Проблеми використання сучасних методик діагностики стану економічної безпеки підприємства// Вісник Хмельницького національного університету. -2008. -№5 т.2. –С. 13-