Європейське законодавство

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail

Європарламент схвалив концепцію Служби зовнішньої дії ЄС

Європейські депутати схвалили концепцію Служби зовнішньої дії — органу, відповідального за зовнішню політику ЄС. Про це йдеться у резолюції, прийнятій 8 липня.
Згідно з рішенням, у разі відсутності Високого представника з питань зовнішніх відносин і безпекової політики (Кетрін Ештон) її зможуть заміщати інші європейські високопосадовці. До цієї групи належать: Єврокомісари з питань розширення та європейської політики сусідства (Штефан Фюле), з політики розвитку (Андріс Пібалґс), з міжнародної с півпраці, гуманітарної допомоги та врегулювання криз (Крісталіна Ґеорґієва) та Міністр закордонних справ країни, що головує у ЄС (нині ним є бельгієць Стівен Ванаккере). 60% персоналу дипломатичного корпусу становитимуть постійні працівники, ще третина — представники дипломатичних служб країн-членів Євросоюзу. Такий розподіл місць має зберегти європейську ідентичність зовнішньополітичного органу ЄС, вважають депутати.

Контроль над програмами зовнішньої співпраці, політикою сприяння розвитку та політикою сусідства залишиться, як і раніше, за Єврокомісією — всупереч пропозиції Ештон, яка пропонувала перевести їх під компетенцію Служби зовнішньої дії. Пропозиції щодо змін з політики розвитку готуватимуться спільно обома інституціями (Єврокомісією та Службою зовнішньої дії).

Окрім того, резолюцією передбачена політична та фінансова підзвітність Служби зовнішньої дії перед Європарламентом.

Г оловний дипломатичний орган ЄС складатиметься з центральної адміністрації та 136 колишніх делегацій Єврокомісії за кордоном. Штаб-квартира інституції перебуватиме у Брюсселі.

Нагадаємо, що у кінці червня представники усіх основних інституцій ЄС дійшли згоди щодо визначення принципів роботи та базової структури центрального апарату Служби зовнішньої дії.

Раніше, у квітні, міністри зовнішніх справ країн-членів домовилися про принципи формування дипломатичного корпусу Служби.

Нагадаємо також, що Служба зовнішньої дії стане новим зовнішньополітичним органом ЄС. До створення цієї інституції спонукали зміни, запроваджені Лісабонським договором. Договір посилив роль наднаціональних структур у закордонній політиці Союзу, запровадивши посаду постійного Високого представника у справах зовнішніх відносин та безпекової політики. Документ також об'єднав зовнішньополітичні функції різних інституцій ЄС (Єврокомісії, Ради ЄС , держав Союзу) в одному органі.